Не піду

Так зроби, щоб усі заснули, Так зроби, щоби я став зайвим. Так зроби, щоби дім замкнули. Тим, хто спить, те почути марно, Як я буду іти назустріч, І мене помічать не варто На прощання погаснуть люстри, Зиму ми зустрічаєм завтра! Я бачив тих, хто лишився в стіні, Бачив тих, хто купався в вині, Бачив тих, що за променем йдуть. Я більше туди не піду, не піду. Я бачив тих, що уміють літать. Їм падать – це біль, їм несила вставать, Там кожен хоче злетіть на біду... Я більше туди, не піду, не піду... Знаю як боявся без толку, Бути дивним,смішним, незваним. Металеву шукав я голку, Там, де все було дерев'яне. У дві строчки хотів списати, Сни чому відлітають білі. Марно відповіді шукати, На питання, що спопеліли. Я бачив тих, хто лишився в стіні, Бачив тих, хто купався в вині, Бачив тих, що по променю йдуть. Я більше туди не піду, не піду. Я бачив тих, що уміють літать. Їм падать – це біль, їм несила вставать, Там кожен хоче злетіть на біду... Я більше туди, не піду, не піду... Так зроби, щоб усі заснули, Так зроби, щоби став я зайвим. Так зроби, щоби дім замкнули. Тим, хто спить, те почути марно, Так зроби, щоби стало ясно, За для чого зі сном борюся, Так зроби, щоб вогні погасли, Завтра йти на роботу мусим! Я бачив тих, хто лишився в стіні, Бачив тих, хто купався в вині, Бачив тих, що по променю йдуть. Я більше туди не піду, не піду. Я бачив тих, що уміють літать. Їм падать – це біль, їм несила вставать, Там кожен хоче злетіть на біду... Я більше туди, не піду, не піду...