Серед поля одинокого
Ти ідеш вночі босоніж по росах...
Серед поля та й широкого – там де ні душі,
Ну а роси – то є сльози землі
Гуляйполе!
Серед поля одинокого –
Зламані хрести, поросли травою...
Серед поля та й широкого – криком зграй думки:
Десь тут в місячному світлі батьки
Стрімголов наперегони з вовками
З духами поля – звіяних з ватри
Відчуваєш силу Гуляйполя, Гуляйполя!
Гуляйполе!
