По степах і дібровах
Сивий воїн гуляє
Одружившись на волі блукає, блукає...
Його кінь мов сталевий
Як в останнє вирушає
Його брат – дикий вітер – вільну путь відкриває
По стежках, полях й до вершин в снігах
Він тримає путь, він долає шлях
Йому світить Сонце, ховає Ніч
...в полях, де стояла Січ
Розтинає повітря
На могилах козачих
Та з п'янкими думками тихо плаче, плаче
Вирвав очі у себе
Щоб не бачити болю
Тепер сокіл у небі з ним крокує до бою
По стежках, полях й до вершин в снігах
Він тримає путь, він долає шлях
Йому світить Сонце, ховає Ніч
...в полях, де стояла Січ
На світанку журбою
Як молитва Богу
Він умившись росою вирушає додому...
