Іноді я відчуваю що я не хочу йти додому
Я пахну вулицею і часто здається, шо я майже гола
І мені так важко зрозуміти, де спати вночі
Стелі немає, точок опору теж
Хто ж тепер розкаже нам, як пережити нам все це
Пережити все це
Діти спітнілих міст, ми, нажаль, серед них
Всі обличчя невідомі, ми із кожним з них знайомі
Виросли на руїні, розквітають з бетону
Вулиці порожні, тихі я через твої крики
Чую як мовчали люди поколіннями усюди
Рим горить і я дивлюсь, най згорить
Іноді я відчуваю, шо я не хочу йти нікуди
Пахну вулицею і часто я знаю, шо я невідома
І мені так важко зрозуміти, хто я?
Але я знаю, шо сьогодні вночі я не піду додому
