О Господи, Пречиста Матір Божа
Це ж за який такий смертельний гріх
На чужині страждає бранець кожен
Що вільним вчора був серед своїх?
Десь там, за морем, тужить з горя мати
І сивий батько дивиться у даль
Як їм без мене віку доживати?
Як винести таку гірку печаль?
Навіщо матуся мене породила?
І розуму батько навіщо навчав?
Навіки прощай, Українонько мила
І роде мій грішний, навіки прощай
Дівоче тіло скупане в любистку
І виплекане сонцем і дощем
Осиплеться, як листя падолисту
Красу і ніжність висмокче гарем
Нащо мені на світі далі жити?
В що вірити? Надіятись на що?
То краще зараз в морі утопитись
Життя моє вже відтепер — ніщо
Навіщо матуся (навіщо матуся) мене породила?
І розуму батько (і розуму батько) навіщо навчав?
Навіки прощай (навіки прощай), Українонько мила
О роде мій грішний, навіки прощай
Навіщо матуся мене породила?
І розуму батько (і розуму батько) навіщо навчав?
Навіки прощай, Українонько мила
О роде мій грішний, навіки прощай
