Скільки в житті недокричів
Скільки літрів не докипіло
Це вода твого розпачу
В пустелі твого терпіння
Там, де нас заморозило
Слова помирають облудні
Хай вогняним розписом
На скрижалях записано буде
Що тепер твоє місце – розплавлене місто
Тут можна померти, але не виспатись
Тепер ти – істинний князь свободи
Будь із того сильним, будь на те гордим
Звечоріє молодість
Збагнемо чи тільки видихнемо?
На шляхах неходжених
Твої зміни – суцільні вивихи
І час біжить, мов безногий
Не все ще з колін зідрали
Твій розпач впав у безодню
Терпіння твоє – безправне
Тепер у наплічниках спить мефісто
І плямкає рідне задихане місто
Тут можна померти, але не виспатись
Тут можна померти, але не виспатись
Тут можна померти, але не виспатись
Тут легко померти і ніколи виспатись
