Згадай той день, коли для нас всміхалось
Зелене листя, цвіт весняних трав
Коли в обіймах руки заплітались
Слова кохання ніжно я шептав
Тепер тебе побачив серед літа
Ти все ж така чарівна, як була
Але чомусь в задумі й сумовита
І на вітання очі відвела
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
Напевно, в тім, що сталося, не винні
Ані весна, ні наші почуття
Ми раптом запізнились на хвилини
А може, навіть на ціле життя
Пройшли роки, і яблуневим цвітом
Де ми гуляли, стежка зацвіте
І за весною вже запахло літом
Там, де блука кохання молоде
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
Да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан
Дан-да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан (гей!)
Да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан
Дан-да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан, дан-да-на-дан
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
І ти пройшла повз мене, наче осінь
Не обронивши поглядом, теплом
А слідом за тобою тиха просінь
І спогад про кохання, що було
І спогад про кохання, що було
І спогад про кохання, що було
