Туманом тихо вкрився ліс
Далеко світло мерехтить
І тільки чути шум коліс
За склом дорога швидко мчить
А в темноті серед небес
Я бачу зірку в глибині
Очей твоїх, і ніби сміх
Лунає і зникає в далині
Очей твоїх, і ніби сміх
Лунає і зникає в далині
А поруч сад, що нагадав
Як пахло літо чебрецем
І білим цвітом осипав
Неначе зоряним дощем
А пам'ятаєш, як горів
Для нас вечірній зорепад?
А може я, а може ти
Повернемся на хвильку у наш сад?
А може я, а може ти
Повернемся на хвильку у наш сад?
А я сумую, та проте
Життя несе неначе сон
Минули роки, сад цвіте
Когось скриваючи крилом
Та в світлі зустрічних вогнів
Чомусь являється мені
Цей тихий шепіт твоїх слів
І образ, що зникає вдалині
Цей тихий шепіт твоїх слів
І образ, що зникає вдалині
