Замело стежину снігом, що прямує за село
Кришталево-білим сріблом
Вразить очі ніжно-ніжно
І сніжинок, мов зернинок, кучугури намело
Заміта зима сніжинок у метіль
Понесе за обрієм дарунком
Припадіть моїй коханій ви до вік
На очах розтаньте поцілунком
А стежинонька до краю
Вкрита, наче в перинах
Що робити — я не знаю, де стежину відшукаю?
Десь кохана забарилась — мабуть, сльози на очах
Заміта зима сніжинок у метіль
Понесе за обрієм дарунком
Припадіть моїй коханій ви до вік
На очах розтаньте поцілунком
Заміта зима сніжинок у метіль
Понесе за обрієм дарунком
Припадіть моїй коханій ви до вік
На очах розтаньте поцілунком
Не журись, моя кохана, я стежину віднайду
Сніг між нами вмить розтане
І кохання полум'яне обніме і закружляє
Тебе ніжну молоду
Заміта зима сніжинок у метіль
Понесе за обрієм дарунком
Припадіть моїй коханій ви до вік
На очах розтаньте поцілунком
Заміта зима сніжинок у метіль
Понесе за обрієм дарунком
Припадіть моїй коханій ви до вік
На очах розтаньте поцілунком
