Легенда

Мов потаємні струни зачепив голос в душі Голос, на межі закритої свідомості вершин Це він заворушив бажаннями, вселив ідею Як Мойсей для іудея, м'язи звільнив від іржи І хоч я усіма думками йому суперечив Плавно, наче нечисть, піднімались над землею плечі Віддавшись силі течії, в ранковій холоднечі Тіло ринуло вперед поміж крон дерев старечих Ноги тремтіли, так невпевнено ступаючи Не знаю, чи це від втоми, по ночах блукаючи Чи від страху перед цією силою незримою Котра внутрішнім голосом вела то лісом, то долиною Наче дитиною, яку тягнуть за руку Відчув себе в ту мить, переживав і серцем стукав Я ніби й сам не із привітливих, розлука З адекватним спілкуванням підсилює мої муки В мене стріляли з лука, я вийняв сотні куль Але в живих із цих людей, напевно, рівно нуль Я не хвалю себе, чи методи розправи Вони знали, що з перевертнем будуть короткі справи Звертаю право. Через кущі напролом Довелось, згодом бачив тіло із осиковим колом Мене далі вело, і ще навіть до вечері Минувши село, опинився в проході печери Останнім бачив, пам'ятаю - постаті персон Погляди розлючені. ну і хто із нас тут зло? В колі оточений. після дощу пахнув озон Руки сковані. удар. і я поринув в сон Він обірвався різко. але відчув я близько Погляд того, хто проходив мимо, тож лежав на місці Відчував у грудях гострий біль, аж зуби стиснув І розплющив очі лиш коли відчув безпечну відстань Звісно, кинув погляд на ділянку що боліла З тіла випирала деревина. В курсі в чому діло? Рухом швидким тож вирвав кіл щоб почуватись вільно І одразу крок вперед зробив, на ноги ставши рівно Голос тихо розбудив і сказав нехай веде "Інтуїція підкаже і дорогу сам знайдеш" Говорив спокійно. точніше навіть шепотом Порадив брати до уваги знаки досить трепетно Я чув легенди ці давно, але не знав кому дано В дорозі на шляху сліди помітив несподівано Настав момент. невидима рука затягує в полон І я поглинутий пітьмою почувався вільно там Я так довго шукав душі в цьому бездушші Рвав одяг на серці минаючи хащі Об зомбі їх тернові кущі Разом можна більше ми станем дужчі Та хто в це вірить, я б ніколи не повірив Саме тому як і всі став бездушним звіром Злився з джунглями,приспав харизму Життя отримало монотонний гіркий присмак Катівні, я бачив там отруєні твори Мій розум, мій ворог, його заполонив морок Необачно блукав в одному з лабіринтів Душа в сплячку, тіло на рівні інстинктів Вже вкотре розбив пісочний годинник Хотів спинити час, та він біжить невпинно В свідомості лише тінь світлої плями Я блукаю коридорами в пошуках Далай-Лами Сьогодні я прокинувся біля старого храму Тавро пекло на долоні наче свіжа рана Погляд догори за мною слідкував горгуль Наче кивав іди бери своїм життям керуй За спиною лабіринт попереду гори Іду і слухаю що всесвіт говорить Я пробираюся крізь щілини в скелі Тут я наче живий наче в своїй оселі Холодні краплі били по мені Ховали душу крила кам'яні Під проклятим небом я надовго далебі І навколо брили неживі З вітром століття пролітали повз Але добре пам'ятаю, як усі ті покоління там повзали Над воротами храму Я високо завмер,але до Бога не дістану Поки глибоко в душі є помсти жадоба, то Спокою не знатиме і монстра подоба. Погляди гострі з-під лоба у світі новому, де люди просто худоба Масова катаракта Та показав характер, бо докази та факти Спотворені тонами бруду, й поки ідемо в нікуди Знай, там входу в едем не буде Але що це? Гупає у голові цей голос новий Мене в дорогу він благословив Тільки стало би сил, я лечу І знаю прибуду не один! Я свято вірив, що цей день гряде Вийдуть із тіні неспроможні зберігати паритет Хто в битву за святе готовий з голими руками І все найдорожче поклав у храмі на жертовний камінь Ці блудні душі давно не чекають вдома Там, де ці будні душать і тіло зводять судоми Там, де невтомна праця й питомні інстинкти зомбі Крізь сон їх... знайомий голос заводить у катакомби Хто... будучи Псом би випустив холоднокровно Своє вовче нутро назовні коли місяць повний... У кого Крила із серця, не з рамен, зроблені з каменю Важкі, посічені глибокими ранами та не зламані Усіх, хто в собі панічно стримуючи потяг... скрегочуть Зубами спраглими до крові чи живої плоті Хто ховає рукописи древні під аскета одяг Криками ГоDee! гартує сталь до Хрестових походів На сході... Титульні нагороди не стимул Істини гроно нестимуть, як цю породу не стримуй Зроблені з рими... ланцюг і посох висічуть лозину Правди на спинах у невірних сарацинів...