Четвер

В кімнаті зацвіла тиша лиш очі споглядали смерть чіплялись за мертву думку як це жити усе що там було ховалося за образ усе що там було летіло далеко у пам'ять усе що там було цей день прийшов та він без попелу цей день прийшов і він без смороду цей день відійшов тихо з німим лицем цей день відійшов без кольору життя її забрав в очах вже поволока заморозив погляд навіки вічні трима мою задуму до світанку не відпускає мій біль постійна утеча ти під укриттям не врятують і не спасуть постійні занози слабкого буття не врятують і не спасуть він дожене тебе крізь час він зберіг в тобі усю печаль