Безталаночка

Ой, давно ж я, давно у батька була Вже ж тая стежечка терном заросла Ой, заросла терном ще й терниною Де ж я походила ще й дівчиною А я той же терен нiжками істопчу До свого й батенька я крильми полечу Ой лечу ж я лечу поміж галичу Ой сяду ж я, впаду в батьковім саду А мій ще батенька по саду ходить Да своїх невісток раненько будить Вставайте ж невістки, слухайте мене Якась в нашом саду та й пташечка є! Ой то ж не пташечка – то ж ваша дочка Ой то ж ваша дочка, безталаночка! Без щастя вродилась, без долі зросла На чужой стороні та й замуж пошла А чужа сторона без вітру шумить А чужой матьонці трудно угодить!