Я люблю Київ, я люблю Львів,
Я люблю Одесу, але бракує слів,
Аби сказати тобі, друже, як до болю люблю
Казкову Слобожанщину - рідну, мою!
Де скелі над Дінцем і гори крейдяні,
Де квіти із-під криги будять луки росяні!
Тут наше сходить Сонце, поглянь навкруги —
Багрянцем зайнялись чарівні береги
Тут я колись давно родився і мене сповили
У полі неозорім ніжні коси ковили,
І спершу я навчився сідлати коня
Та добрій нашій пісні, ту, що чути іздаля!
Ворскла - наша Мати, Батько - синій Дон,
Одвіку вартуємо східний рубікон,
І скільки б душу нам не рвали - не зіпсується кров,
Ми боронити свої стріхи будемо знов,
Де квітнуть воронці на сонячних вітрах,
Де гори крейдяні, козацька пісня на устах!
