Небо - таке ж порожнє як і я
Небо, усі мої думки
У небі сірі хмари, але дощ не піде
Тебе, я вже майже забув тебе
І мені тепер не треба слів
Жовте листя під ногами
Все скаже за мене
Я завжди пам'ятав що так і було
Я завжди знав що так і буде
Речі ніколи не змінять себе
Я завжди пам'ятав що так і було
Я завжди знав що так і буде
Речі ніколи не змінять себе
Яка тобі різниця куди я йшов?
Яке тобі діло до того що я робив?
Я все рівно нічого не знайшов
Там де хотів добути зоряних скарбів
Ілюзія добробуту миттєво зникла
Як міраж у пустелі нездійсненних мрій
Залишивши за собою лише брудну хмару
Та камінь на серці що було сповнене надій
Я завжди пам'ятав що так і було
Я завжди знав що так і буде
Речі ніколи не змінять себе
Я завжди пам'ятав що так і було
Я завжди знав що так і буде
Речі ніколи не змінять себе
Сіре небо лежить під ногами
Дерева ідуть у його глибину
Осінь засипала мене жовтим листям
Зачекай, я вже до тебе йду
Від втрати лягає на плечі мертвим грузом
Біль за те чого не повернути ніколи
День за днем за вікном сірий мокрий асфальт
Перетворює думки у мутні спогади
Не бачили б очі, не чули б вуха
Було б спокійніше у мене на душі
Усе як було і все настільки інше
Мені від цього тільки гірше
Не бачили б очі, не чули б вуха
Було б спокійніше у мене на душі
Усе як було і все настільки інше
Мені від цього тільки гірше
