Фенікс

Ти казав, я впаду, не злетівши в небо,

Без тебе моє сонце згасне назавжди.

Ти думав, я зламана, нікому не треба,

Та вивчив ти мене лише до половини.

Я, як фенікс, з попелу встаю,

Блиск в очах знову запалю.

Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,

Твій світ розіб’ю, я не буду там.

Ти хотів бути скелею, що тримає мене,

Та я хвиля, що камінь розіб’є до тла.

Ти вважав, що я тінь, яка йде за тобою,

Але ти – лише ехо мого майбуття.

Я, як фенікс, з попелу встаю,

Блиск в очах знову запалю.

Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,

Твій світ розіб’ю, я не буду там.

Чуєш цей сміх? Це вже не біль.

Крокую вперед, я стерла твій слід.

Ти думав – на дно, а я – на вершини,

Моя свобода – це моя сила.

Я, як фенікс, з попелу встаю,

Блиск в очах знову запалю.

Я сильна, як ніколи, ти побачиш сам,

Твій світ розіб’ю, я не буду там