Стоїть гора високая

Стоїть гора високая,

Попід горою гай, гай гай,

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай.

 

Під гаєм в'ється річенька,

Як скло вона блищить; блищить,

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

 

Край берега, у затишку,

Прив'язані човни;

А три верби схилилися,

Мов журяться вони,

 

Що пройде любе літечко,

Повіють холода,

Осиплеться їх листячко,

І понесе вода.

 

Журюся й я над річкою…

Біжить вона, шумить,

А в мене бідне серденько

І мліє, і болить.

 

Ой річечко, голубонько!

Як хвилечки твої —

Пробігли дні щасливії

І радощі мої…

 

До тебе, люба річенько, ( верби )

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!..

 

 

Стоїть гора високая,

Зелений гай шумить;

Пташки співають голосно,

І річечка блищить.

 

Як хороше, як весело

На білім світі жить!..

Чого ж у мене серденько

І мліє, і болить!

 

Болить воно та журиться,

Що вернеться весна,

А молодість… не вернеться,

Не вернеться вона!..