Суспільна власність

У письменника є тіло,

ну а що поет без діла?

Треба діло наклєпать,

Щоби стало зрозуміло:

Треба тіло берегти

бо воно - суспільна власність

де вимірюють чорнилом

вашу, пане, боєздатність.

У Харкові на вулиці,

На вулиці – барачній

Стоїть будинок слово

І зойк там чути лячний:

Там виховує поетів

Славная Система

«Рабство – це свобода»

слоган править Карфагеном.

Ось - ключі в квартиру,

не закривайте двері,

Нам потім їх ламати,

а ми ж не мародери…

Треба будь відкритим

У світі до нового:

Повітря свіже, подорож

Для тіла молодого…

Були і звісно ті,

хто партії не дався:

щоб боротись треба жить

і от поет брикався,

виривався і кусався;

на зламані кайдани

Чекісти говорили:

У вас – майдани, В нас – нагани.

Конструктивна критика

нас дуже зацікавила!

у Андрія Чумака ви

запитайте правила:

Остап Вишня хай розкаже

що таке свобода

Підмогильний допоможе

він же - глас народа.

Гей, поети для душі!

Ви чого такі сумні?

Грусти – нет в УРСР

Сколько не сыщи!

Конструктивна критика

від органів політики:

Одні писаки – в гроб

ну а інші – паралітики.

Для гранати – є чека,

Для поета – є ЧК,

Хай поет вводить героїв

ну а ми – введем війська.

- Чув там на Барачному крикі якісь…?

- Ну, лєс рубят – щєпкі лєтят.

- Я взагалі як вважаю, їжа є – і слава богу.

- Вєрка казала… людей по ночах забірают…

- Мгм.

- А ти збірку хоч читав?

- Та нахуя іх чітать…

- Слушай, Фітільов нормальний мужик, нє гоні.

- Так он уже нє фітільов, а Хві-лє-вой

- Та ти шо…

- Мєсяц за гроши на заводє свойом пашеш, а етот за п’єсу свою…

тьфу, блять.

- Да-да-да…

Один дев’ять тридцять три

У вітальні Хвильового

Вся богема того часу

не чекає рокового:

- Типу збори Вапліте?..

- Семенко, ви все з’їсте!

- Передайте мені солі

- Шо Тичина такий кволий…

Всі звернулись до Миколи:

- Хвильовий, кінчай мовчать.

- От і нашо нас збирать?

Всі поети їли,

пили й нудьгували;

Ще до того як колись…

І «колись» - станеться далі