В Колізеї (feat. Валерій Величко & Роман Рогоза)

Один-вісім вісім-сім

в сімʼї бідних акторів

народжується хлопчик

і дивиться на зорі.

Він там бачить повне море

Бачить щастя, біль і горе

Бачить все, як на землі,

І сенс ніби прозорий:

«Життя - то просто сцена,

І ми на ній - актори.

І дивиться на нас

завжди глядач суворий.

Той глядач він є садист,

Той глядач - вуаєрист:

Актор падає на сцені, і

звучить похвальний свист…»

Один-девʼять один-сім

На заводі арсенал

УНР душить повстання

Кожен бʼється наповал:

Там майбутні режисери

Драматурги, корифеї

Ну а я сиджу в театрі

Наче тигри в Колізеї.

Мізасцени ляжуть плитами

Могильними накритими

І цей кривавий фарс

заграє колоритами.

Котрий день іде війна

Кулі кращі за слова

Але вірю я що текстами

Теж битимуть врага.

Театр - то є храм;

в країні - всі безбожники

як ранні християни ми

хай з ними ототожнюють

Акторів Березіль -

ми братство єзуїтів:

Бо лицар і священник -

Одне ціле від софітів.

До старості дожить

Навряд чи дасть епоха

То ж театр - МОЛОДИЙ

Збудуємо. Європа

Ще не раз підніметься

у захваті,

й фрустрації:

У залі - українська

І овації.

⁃ Київ взято білими.

- Будуєм декорації!

⁃ Червоні вже за схилами…

- Будуєм декорації!

⁃ Курбас, не посилу це…

- Ватуля, де вібрації?

Це тексти Куліша,

а не маніфестація!

⁃ Він дума взагалі,

про щось окрім театру?

Навколо йде війна!

їй-богу к психіатру…

- Тиша в залі!

Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо зробити в

наших нинішніх обставинах - це не дасть

ніякого прогресу.

Памʼятайте, політика залежить від державних мужів майже стільки

ж, скільки погода - від астрономів.

То ж що залишається нам?

Творити, творити. Всупереч усьому.

Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію,

ідеальне, неіснуюче, але прекрасне.

Запамʼятайте,

бо місія наша - велика.

Театр має бути таким,

яким суспільство -

має бути завтра.

А тепер - марш на репетицію