Ще до того як колись ЇЇ (feat. Олесь Артюх)

Ще до того, як колись він міністром став

Хлопець молодий в семінарію попав:

Були вірші, були квіти і олією портрети,

У Михайла Коцюбинського застілля і банкети.

Там виходив Вороний і читав свої сонети

Коцюбинський позіхав, дочуваючи куплети.

Раптом натовп розійшовся,

як у повновідь ріка,

і встромили свої очі

на худого юнака.

Весь стояв-дрижав і блідний,

і мав вигід жалюгідний,

але з рота виливалась…

- Ну, це не поезія! Це музика!

«Кохана спить, кохана спить,

Бо так липа шелестить…

Кохана спить, кохана спить,

Бо так липа шелестить…»

І вітальня Коцюбинського

розплавилась умить.

Місяць, небо, очі, зорі,

разом в ній переплелись

Ще до того, як колись…

Ще до того, як колись.

Він закінчив свої вірші, друзі гордо обнялись

- То шо наш Павлусь поет – ми завжди у том клялись!

Потім сіли разом в залі, юнака чотири спиті:

Два служивших тій системі,

два - що нею були вбиті.

Але все це - ще до того,

ну а зараз тільки мрії:

про державу незалежну

у повітрі задум віє.

І Еллан-Блакитний

завжди непохитний

у таємне братство

кличе весь привітний.

Що Тичина там робив

досі ми не знаєм,

на то воно й таємне,

щоб не розкрити таєн:

але точно нам відомо,

що до того, як колись

душі чотирьох

намертво сплелись.

У Чернігові. Суботи.

ще до того, як колись.

Коцюбинський. Ноти.

ще до того, як колись.

Ляля. Інна.

ще до того, як колись.

Україна. Вільна.

ще до того, як колись.

Він був ПЕРШИЙ ПОЕТ.

ще до того, як колись.

Постріл. Багнет.

Ще до того, як колись він міністром став

Чи знав тоді той хлопець, що міністром став?

Він читав, читав, читав… І на сонці грав

Ще до того, як колись

він міністром став