Грітиму Тебе

У потертому вікні вагону знову місто змінить місто,

Десь поділась вся моя печаль...

Ці розмови про погоду, що не мають змісту...

Так до біса гучно люди мріють і мовчать...

Ці рядки спадають листям,

Дихаю волю медову на своїй землі!...

Моє серце більше не лякає відстань,

Бо ці стерті двері -

Не закрити відтепер...

І я розправлю свої крила!

І я віднесу тебе де Сонце тане кригу...

Грітиму тебе, грітиму тебе, грітиму...

А зі своїх історій - зшию книгу!

А...

І, навіть, якщо це вигад -

Линутиму до небес над водою!

Грітиму тебе, грітиму тебе, грітиму...

Глянь у мої очі:

Сонце - то є я!

Виринаю з чорних снів,

Випускаю своїх псів,

Бачу шлях, бачу ціль,

Відпускаю свій біль...

Намалюю на стінах цвіт

Оновленої душі моєї...

Бо ці стерті двері -

Не закрити відтепер...

І я розправлю свої крила!

І я віднесу тебе де Сонце тане кригу...

Грітиму тебе, грітиму тебе, грітиму...

А зі своїх історій - зшию книгу!

А...

І, навіть, якщо це вигад -

Линутиму до небес над водою!

Грітиму тебе, грітиму тебе, грітиму...

Глянь у мої очі:

Сонце - то є я!