хіба собі я ворог

ганяю тишу вліво-вправо

в порожнині свого рота

так багато запитань їм

доведуть мене до рвоти

я в гармонії з нічим

ніби бджоли в пустих сотах

зараз можу не мовчати

говорити через ноти

буде тепло і спокійно

вже ніколи

крижані голки під шкіру

заганяв холодний голос

знов питає: "чому ти хочеш собі шкодить?"

"ти шкодиш тим, хто тебе любить - (так виходить?)"

готовність пережити це

готовність посміятись

покаже твою сутність

покаже в тебе пальцем

ким ти хочеш бути?

ким ти зможеш стати?

самобутнім трутнем?

слухняним протестантом?

ХІБА СОБІ Я ВОРОГ?

у мого щастя мають буть тонкі зап‘ястя

затягнуті лиш ниткою, що залишає опіки

і тільки кров цікавить, якщо про причастя

бо тіло хоче хліба, хоче хліба і видовища

і моя радість мусить бути майже непомітною

ефірною, ажурною, що може зникнути

лежу у лісі тихо розчиняюсь серед моху

зозуля прокувала рівно-рівно сорок:

ку-ку ку-ку ку-ку ку-ку

ХІБА СОБІ Я ВОРОГ?

готовність пережити це

готовність посміятись

покаже твою сутність

покаже в тебе пальцем

ким ти хочеш бути?

ким ти зможеш стати?

самобутнім трутнем?

слухняним протестантом?

ХІБА СОБІ Я ВОРОГ?