Записки щоденника: Опір

Після великого імпульсу більшість наземних енергетичних систем вийшли із ладу та зазнали руйнації, спричинивши радіаційний викид.

Людям довелось шукати порятунку в підземних тунелях, підвалах та системах каналізаційних каналів, які з часом розрослись та перетворились в мережу підземних шляхів та сховищ.

Щоб забезпечити себе постачанням їжі та енергії, місцеві зайнялись розробкою власних технологій.

Більшість зовнішніх люків мешканці покрили свинцем, а бетонні стіни часто мали вміст бариту, що слугував щитом від залишкового фону.

Спершу вентиляційними системами служили підземні шахти з різницею висот, створюючи ефект природної тяги.

Також для очищення повітря від токсинів, пилу та продуктів розпаду використовуються регенераційні карбонові касети.

Деякі регіони підключено до внутрішньої мережі живлення, яка працює за рахунок гідротурбін.

Центральні зони, основні проходи та зони критичної інфраструктури освітлюють люмінесцентні панелі та діодні лампи.

Енергія накопичується в акумуляторних станціях.

Роками вони будували свою цивілізацію та, очевидно, не очікували зустріти нас цього сонячного дня. Проте ця зустріч стала для них новою епохою.

Я досі спостерігаю світ, а це означає, що вихід на зовні знову став безпечним і проблиск надії на майбутнє вже на горизонті подій.

Природа вкотре покорила металобетонні масиви. Хаос почав набувати балансу.

Та чи людство готове опанувати власну силу?