Плаче хлопчик

Плаче хлопчик - ой, як гірко!

За поезію п’ятірка.

Боже, чом такі сумні

Наші іграшки земні?

Життя цікаве, як океанський пляж після дощу

Я дивлюся на це у грудні і тішуся, аж пищу

Мені 41, я тіп і пів години тому я плакав

Не захлинався від плачу, але сльози текли і крапали

Не пам’ятаю через що, але пам’ятаю шо я подумав:

Шо плакати це класно, і шо… я це люблю

Бо попри всю розкішницю, яка несеться у світі

Поруч зі мною моі батьки, дружина і діти

І часом всі вони напряжні і разом і окремо

Але живі й здорові і це благословення більше, ніж ця проблема

Побут засмоктує, фокус зміщується на несуттєве

Куди увага - туди й енергія, а хотілось би на шось життєве

Знайома каже, шо в мого тата очі як в її тата

І їй складно бо в очі свого вона не дивилась вже три роки

В такі моменти згадую: треба не нарікати, а цінувати

Одні з тих найпростіших, та водночас найважливіших уроків

Плаче хлопчик - ой, як гірко!

За поезію п’ятірка.

Боже, чом такі сумні

Наші іграшки земні?

Там звідки я родом біда, там люди гартуються смертю

Але доки вони живі, то прекрасні в тому що вперті

Саме зараз не колись, бо колись було інакше,

Надто багато несправного, нав’язаного, море фальші

Але життя не просто триває, воно змінює нас всіх

Настане час і там де зараз чути плач, там буде сміх

Настане час коли страждання залишаться лише в минулому,

А тут і зараз станемо тими, ким ще не були ми

Сильнішими, ніж знали ми й більшими, ніж ми вірили

Людей цінуватимемо там, де раніше лиш міряли

Життя цінуватимемо там, де раніше лиш плакали

А там де було темно палатимуть вічні факели

Свідомості і усвідомленості, справжньої, щирої,

Де братики наші тверді наче камні - Памфіри

Де сестрички наші м‘які як водичка під Кримом

А Дух наш загартований вічним вогнем, а не минущим димом

Плаче хлопчик - ой, як гірко!

За поезію п’ятірка.

Боже, чом такі сумні

Наші іграшки земні?