Сніг розталий

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік

Між бетону та металу є вогонь, що досі грів

У дорогу між містами манить вогник у горі

Ми із міст повилітали, залишивши матерів

Біжимо за сенсом, несемось

Є попереду вершини й незвідані землі

Всюди мегаполіси й села

Ми крізь них проходимо в повітрі й в наземних

Досвіду би нам. Скрита рюкзаком спина

Намір – витягти з-під дна всі скарби. Це нас єдна

Більше віри та жаги. Все жбурляєм на ваги

Більше планів на роки: бути з ким і стати ким

Просто бачити цей світ, з'єднатись з ним є на меті

Я так часто бачу молодь, всі вони є саме ті

Ми сумуємо за домом, душу ранить заметіль

Але вже за руку схоплена та неосяжна ціль

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік

Між бетону та металу є вогонь, що досі грів

У дорогу між містами манить вогник у горі

Ми із міст повилітали, залишивши матерів

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік

Між бетону та металу є вогонь, що досі грів

У дорогу між містами манить вогник у горі

Ми із міст повилітали, залишивши матерів

А що там попереду чекає?

Заплакана щока, а може там бичачий кайф

А може кіт з мішка, а може Авель там, чи Каїн?

Чи жменя із землею там, чи вирвана чека?

І до ворожки не ходи, і кава що на дні мовчить

Із рота пар, а в когось дим, а в когось марля є мов щит

В когось вже нема нічого, тільки вітру пара жмень

Хтось прощається сьогодні, щоб почати завтра день

Кольорові сни, ми беремо фарби з них

Ми шукаєм новизни, хтось угору, хтось униз

Бачу вдачі довгий хвіст, давить емоційний піст

Сьогодні спад та завтра зріст, щоби жити у цій грі

І порушувати правила застарілих систем

Ще випити прийдеться лиха тисячу цистерн

Мати б друга, мати б волю, мати б долю, мати б все

Час минає, течією нас від дому все несе

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік

Між бетону та металу є вогонь, що досі грів

У дорогу між містами манить вогник у горі

Ми із міст повилітали, залишивши матерів

Ноги топчуть сніг розталий, що лишився на той рік

Між бетону та металу є вогонь, що досі грів

У дорогу між містами манить вогник у горі

Ми із міст повилітали, залишивши матерів