Марічка

В'ється, наче змійка, неспокійна річка

Тулиться близенько до підніжжя гір

А на тому боці, там живе Марічка

В хаті, що сховалась у зелений бір

 

Як із хати вийде, на порозі стане

Аж блищить красою широчінь ріки

А як усміхнеться, ще й з-під лоба гляне

"Хоч скачи у воду" - кажуть парубки

 

Не питайте, хлопці, чом я одинокий

Берегом так пізно мовчазний ходжу

Там на тому боці загубив я спокій

І туди дороги я не знаходжу

Та нехай сміється неспокійна річка

Все одно на той бік я путі знайду

"Чуєш, чи не чуєш, чарівна Марічко

Я до твого серця кладку прокладу."