Промінь (feat. Lasta)

Плотно закручений покращує мій сон,

Тривога змучила, готую смачно, пересол,

Можливо знак, ніби не проти, аби понесло,

Тільки дощі, де взяти б стільки парасоль? Проте...

[Промінь сонця] проб’ється через міський смог,

Застій для мрій, застій надій, застій думок,

Налий напій, який на час наприклад зніме блок,

Знаю не змінить, та притихне шторм...

Набір нерівностей став ніби рідний,

В режимі спринту ставлю фільтр,

Між нами більша прірва, ніби небесний циркуль,

Кожен день по колу як та білка в колесі, парадоксально ніби в цирку...

І очевидно не кожне питання спірне,

Важливо хто твій спільник, важливо з ким надійно,

Буремний час знімає ширму, я додаю легенько флірту,

На контур її тіла падає красиво ...

Щось поміцніше, щось поміцніше

Докинь мені льоду в стакан, щоб було смачніше

Нічим не змішуй, стало трохи веселіше, світло яскравіше емоції все зліше,

Треба сповільнитись, хоч не почуваєш себе вільно

Випускаючи біль із ланцюга, шукаю спільників

Повільно терпне на язику, прогріваючи горлянку

Голос ожива ніби промінь пробʼється на світанку

Безсоння не гризтиме як підняти планку.

Воно вирубить на півдорозі до варіантів

Я стишую думки, підкручуючи біт

Пішаки хай відпочинуть від чужих робіт йоу

Будить ранковий промінь

Вдома чути гомін

По дому бігає малюк і це не глюк

Під ковдру ховаю втому

Закрийте штори, мабуть я ще посплю

Промінь сонця

Розбудить!

Як триматись на плаву у бездонній ямі?

Хлопець, я не жив на вулиці ані хвилини.

У родині вчили як імітувати сіру тінь.

Дріб'язок не знає, що робити і іде у свині.

У неділю забуваю заглянуть до Бога.

Прокинувся, поїв, посрав і задонатив трохи.

Я стою в широких штанях на підніжжі пагорба,

Я збираю рими у закритому таборі.

Де стріляю наркотою в серце натовпу.

Де я скинув на болота всі свої невдачі.

Бачу ти залип у хаті, що стоїть скраєчку.

Плачу, коли бачу президентську тисячу.

Лихоманка у суботу ввечері.

Знаю, шо життя лайно, але водночас диво начебто.

Макарони з кетчупом учора і сьогодні також.

Промінь сонця сяє у шибки - я йому вдячний.

Я прокидаюсь зранку зі смартфоном у руках

Гортаю телеграм канали, в новинах тільки жах

Піду на кухню кави заварю, щось блиснуло в очах

Цей промінь сонця дасть наснаги і освітить шлях

Я ним крокую вже не перший рік як Форрест Гамп

Ніхто там не чекає нас, і в паспорті черговий штамп

Не зробить з тебе іншого, це міф для безтурботного синка

У всіх по своєму болить, єдиний корінь зла

Моя риторика сумна, щоб посміхнутись треба два

І потримай хоча б секунди три, а потім видихай…

Єдине що рятує гумор та нажаль

Він чорний як та музика що стала сенсом нашого життя

Але цей «промінь сонця» знов надію дасть

Напевно все не марно, «промінь сонця» всіх зігріє нас

Вдихаю повні груди, концентруюсь на речах

Що мають творчу силу підкорити цей буремний час