Як краса образилася

День помалу добігав кінця і сонце вже сідало за обрій

На галявині де щовечора збиралися лісові мешканці

послухати мудрі історії Філіна Соломона

сьогодні було особливо гарно

Квіти розкрили свої пелюстки назустріч останнім сонячним промінчикам

а легкий вітерець доносив їхній солодкий аромат

Яка чудова в нас галявина захоплено сказала білочка вмощуючись на низенькій гілці

Так тут завжди так гарно і затишно

погодилося оленятко милуючись різнобарвними квітами навколо

Як приємно чути що ви помічаєте красу навколо себе

промовив Філін Соломон який уважно слухав розмову

Адже справжня краса відкривається лише тим хто вміє її бачити і цінувати

Це нагадало мені одну історію про те як Краса може образитися і піти якщо її не шанувати

Жив у одному лісі маленький тхорик

У нього була затишна нірка глибоко під корінням старого дерева

Але біда була в тому що тхорик зовсім не дбав про чистоту

Він ніколи не прибирав у своїй нірці не чистив свою шубку

а недоїдки від їжі залишав просто біля входу

Спочатку звірята намагалися з ним дружити але поступово почали обходити його домівку стороною Навіть квіти перестали рости поблизу його нірки

А тхорик навіть не помічав що щось не так

Коли ховрах захоплено розповідав про веселку після дощу він лише бурчав

Подумаєш звичайна веселка

Коли маленьке зайченя просило допомогти знайти дорогу додому він сердито відповідав

Відчепіться від мене не заважайте спати

З часом він не тільки перестав помічати красу лісу але й розучився бачити добро у серцях інших

Одного дня тхорик почав помічати дивні речі

Вперше за довгий час він побачив що сонечко яке раніше здавалось йому таким привітним

тепер немов сліпить очі

Вітер чий шепіт завжди заспокоював тепер дратував своїм шелестінням

Навіть улюблені ласощі перестали йому смакувати

Вночі тхорику наснився страшний сон

У цьому сні за ним гналися якісь бридкі створіння від яких тхнуло чимось неприємним

Прокинувшись він вперше озирнувся навколо іншими очима і нарешті замислився

чому йому все навколо здається таким негарним

Чому більше не радує ані сонце ані ліс ані струмок

Вирішив тхорик піти шукати інше місце де було б тихо і спокійно

Довго він блукав лісом все більше дратуючись від пташиного співу та шелесту листя

І раптом спіткнувся об старий корінь що стирчав із землі

Впав він незграбно боляче забився і в цю мить побачив

як з-під кореня викотилося щось маленьке чорненьке та кошлате від якого страшенно тхнуло

Пусти мене до себе запищало це створіння

У тебе в серці прохолодно і темно а тут таке яскраве сонце і гамірний ліс

А ти хто здивувався тхорик

Я Потворність відповіло створіння

Ти зі мною вже давно дружиш

Кожного разу коли ти не дбав про чистоту навколо себе

відвертався від чужої біди і думав про інших недобре я потроху оселялася у твоєму серці

А тепер я заповнила його так щільно що для Краси і Доброти там зовсім не лишилося місця

Тхорик злякано подивився на Потворність

Тепер він зрозумів чому останнім часом все здавалося йому таким бридким та неприємним

це він сам дивився на світ очима Потворності

Але я не хочу дружити з тобою вигукнув тхорик

Я хочу знову бачити красу лісу і радіти сонечку

Тепер вже пізно захихотіла Потворність

Подивись на себе твоя шкірка давно не чищена в нірці безлад думки лише недобрі

відчепіться не заважайте подумаєш

Ти сам обрав цей шлях коли перестав помічати красу довколо і допомагати іншим

Тхорик відчув як сльози навернулися йому на очі

Він згадав як колись радів весняним квітам як любив слухати спів пташок

як допомагав маленьким звірятам

Ні рішуче сказав тхорик

Я не хочу так жити

Я хочу повернути Красу і Доброту у своє серце

Він розвернувся і щодуху помчав назад до своєї нірки

Поки біг все згадував яким чудовим був ліс коли він умів бачити його красу

Як тепло ставало на серці коли він допомагав іншим

і як радісно було відчувати що зробив щось добре

Добігши до своєї нірки тхорик вперше за довгий час подивився на неї іншими очима і жахнувся

Як же я так міг жити подумав він і взявся до роботи

День за днем тхорик прибирав свою домівку вичищав хутро привчався бути охайним

Але головне він вчився знову помічати красу навколо себе і робити добрі справи

Ніхто не знає напевно чи зміг тхорик повністю прогнати Потворність

і повернути до свого серця Красу й Доброту

Але всі помітили як він змінився

Тепер він завжди був чистеньким і охайним радів сонячному світлу і пташиному співу

Коли зустрічав інших мешканців лісу цікавився їхніми справами і пропонував допомогу

А ще він часто зупинявся серед галявини заплющував очі і всміхався

ніби дослухаючись до чогось у своєму серці

А що сталося з Потворністю

запитало допитливе мишеня коли Філін Соломон закінчив розповідь

Кажуть вона й досі блукає лісом шукаючи тих хто перестав помічати красу світу і творити добро

відповів мудрий Філін

Але тепер ви знаєте її секрет вона може оселитися лише там де їй самі відчиняють двері

Маленьке оленятко замислено подивилося на квіти що гойдалися на вечірньому вітерці

Тепер я розумію прошепотіло воно

чому так важливо не лише бачити красу навколо але й берегти її у своєму серці