Діти сонця

День помалу добігав кінця і сонце вже сідало за обрій

На галявині де щовечора збиралися лісові мешканці послухати

мудрі історії Філіна Соломона сьогодні панувала особлива тиша

Маленьке оленятко задивившись на останні сонячні промені

що пробивалися крізь листя дерев тихенько зітхнуло

Чому ти зітхаєш лагідно запитав Філін Соломон

Знаєте відповіло оленятко

я сьогодні прокинулося раніше за всіх і бачило як сходить сонечко

І мені стало так радісно на серці

Але чому ця радість була якась особлива

Не така як від смачної травички чи прохолодної води

О промовив Філін Соломон

Це нагадало мені одну дуже важливу історію про маленьке левеня

яке теж одного разу замислилося про таємницю радості

Жило собі в далеких краях маленьке левеня

Щоранку воно піднімалось на високу скелю зустрічати схід сонця

І щоразу коли перші промені торкалися землі серце левеняти починало радісно тремтіти

Сонечку вранішнє як ти мені подобаєшся

Як приємно ти завжди радуєш мене

віталося левеня із своїм другом

А сонце уважно слухало його не перебиваючи

Якась незбагненна тиха радість розливалася в грудях левеняти під час цих зустрічей

Від цієї радості тремтіло його серце і левеня розуміло що це мабуть найщасливіші миті його життя

Ця радість була особливою вона ховалася десь у грудях і з кожною доброю думкою

приємними хвилями розтікалася по всьому тілу до самісінького кінчика хвоста

Щоразу левеня хотіло продовжити це відчуття і просило сонечко затримати ранок на цілий день

Але як тільки ранок перетворювався на день чарівні барви світанку розчинялися

а сонечко ставало звичайним і серйозним у нього було багато справ і обов'язків

Часто левеня питало себе

Що ж таке відбувається в моїх грудях щоранку чому так радісно тремтить серце

Але не могло знайти відповіді

Сонечку підкажи мені будь ласка як же втримати в собі

цю приємну внутрішню радість від зустрічі з тобою

Як не розгубити її протягом дня

щиро звертався малюк до свого друга

І от одного разу сонце послало йому з-за рожево-бузкових хмаринок свій особливий промінь краси

Цей промінь на мить торкнувся левеняти і засліпив його

Левеня міцно заплющило очі а коли обережно їх розплющило то зойкнуло від подиву

На травинці перед ним сидів крихітний жучок-сонечко але який незвичайний

Його крильця переливалися всіма барвами веселки

а кожна цяточка на спинці світилася наче маленька зірочка

Щомиті ці кольори мінялися розсипаючи навколо різнобарвні іскорки

Як це маленький жучок став таким прекрасним подумало левеня з подивом

Але коли левеня підвело очі то побачило щось дивовижне світ навколо заграв новими барвами

Вперше воно помітило який насправді прекрасний кожен куточок природи

і маленька квіточка і могутнє дерево і пташка в небі все випромінювало своє особливе світло

Дивовижно подумало левеня

Як я раніше цього не помічало

Кожна жива істота прекрасна по-своєму

І тут почувся лагідний голос сонця:

Якщо ти левенятко любиш мене то зможеш полюбити і всіх моїх дітей

яких я зігріваю своїм світлом і тішу теплом

Все живе навколо тебе народжене мною і живе моїми щоденними турботами

Все в природі мої діти і твої брати кожне прекрасне по-своєму

і може довго дарувати твоєму серцю радість

Дивись на все живе навколо з любов'ю і тоді ти відчуєш у своєму серці тепло і красу

що йдуть до тебе від усіх моїх дітей

Левеня уважно слухало і раптом зрозуміло ця ранкова радість

яку воно відчувало при зустрічі з сонцем може жити в його серці цілий день

Треба лише відкрити своє серце для любові до всього живого

З того дня левеня почало дивитися на світ зовсім інакше

Тепер воно з ніжністю і любов'ю придивлялося до кожної квітки

до кожного метелика до кожної пташки

Адже воно знало що все навколо діти сонця які можуть наповнити його серце радістю

Минуло багато років

Те маленьке левеня виросло і стало мудрим та добрим царем звірів

Воно й досі щоранку приходить на високу скелю зустрічати схід сонця

І всі в лісі знають що Лев став таким мудрим і добрим саме тому

що з самого дитинства навчився відчувати в своєму серці особливу красу кожної живої істоти

А що сталося з тим жучком-сонечком

запитало допитливе оленятко коли Філін Соломон закінчив розповідь

Можливо це було звичайне сонечко

усміхнувся мудрий Філін

Але коли дивишся на світ з любов'ю

то навіть найменша комашка здається особливою і прекрасною

Адже справжня краса відкривається не очам а серцю

Маленьке оленятко знову подивилося на вечірнє сонце

і тепер воно зрозуміло чому вранці відчувало ту особливу радість

Це було тепло любові яке сонечко дарує всім своїм дітям