Тінь віри

Мій брате, де твоя клятва?

Вітер стогнав, а ти став тінь.

Вогонь в очах а в серці прірва,

Зрада ніж, що ріже до кісток.

Hei! Хто впаде підійму я,

Хто зрадить переживу!

Корінням предків обростаю,

Не зламаєш я з вогнем живу!

Дніпро плаче смолою чорною,

Твій сміх іскра з пекельних воріт.

Бий мене, зрадо, у груди зморені

З попелу я козак, не труп!

Hei! Хто впаде підійму я...

Hei! Хто впаде підійму я...

Імперіє зла я твій грим,

Ти пісок, а я кремінь!

Кров моя співає пісню давню:

«Ніколи не вмре козацький ген!»

Hei! Хто впаде підійму я...

Hei! Хто впаде підійму я...