Люди, як кораблі (кавер Скрябін)

Я не твій брат ти не сестра моя

Ніколи не розказуй мені, хто і в чому є винен на нашій землі

Люди, як кораблі

Кожен пливе, поки хвиля несе і поки глибока вода

Глибока і темна до самого дна

До самого-самого дна

На глибині зустрічаються всі

Так, ніби в морі місця нема

І труться бортами, як стогне земля від зависті, підлості й зла

Хтось не доплив

Бо йому помогли набрати повні трюми води

Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть

Поранені душі живих кораблів

А від берега знову в море ідуть

Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш Океан знає більше, ніж ми

Секрети всі у нього на дні

А ми ходим зверху, великі й малі

Люди, як кораблі

Гордо пливем і не вірить ніхто

Шо ним зацікавилось зло

І серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно

А до берега тихо хвилі несуть

Поранені душі живих кораблів

А від берега знову в море ідуть

Ті, хто вірив і правду знати хотів

А до берега тихо хвилі несуть

Поранені душі живих кораблів

А від берега знову в море ідуть

Ті, хто вірив і правду знати хотів

Це так назавжди