Сніжинки

Сніжинки

Падає, не тане сніг на вулиці

Знаю, мій коханий з небом судиться.

Знаю, десь блукає запорошений,

Стежечку шукає гість непрошений.

Снігом вередує біла віхола,

А весна сумує на канікулах.

Кришталеві сані льодом вкрилися,

А моє кохання забарилося.

Падають, падають, падають

Сніжинки золоті.

Згадую, згадую, згадую

Твої слова прості.

Тне візерунки, як подарунки

Цей довгожданний сніг.

Тануть сніжинки, наче жаринки,

В темних очах твоїх.

Повернусь додому я негодою, заховаю втому під колодою,

Візерунком-грою вікна вкрилися,

Ми з тобою вкотре розлучилися.

Ти прийди, тебе я клтчу пошепки,

Квітка орхідея вʼяне в кошику,

Поцілунок ніжний засоромиться

І мій замок сніжний враз розтопиться.