Памʼять

Памʼять, що перетворилася в кригу,

одного архіпелагу,

моментами в спогадах стигне,

сходить снігами гулагу.

і тоне в черговій бурці,

ніби у чорній дірці

ніби в людському серці

ніби в кролячій нірці.

Брязкіт сталі лунав від Дністра і до Аркаїма.

Стукіт коліс і вагони, депортовано пів країни.

Емаллю сіро-багряною вкрите небо ранкове.

І це не покрови Марії, скоріше це тінь від предвісника Алдуїна.

Пʼять колосків. Голодний як дикій звір.

Стаття і арешт. Далека дорога в Сибір.

Етапний спецпотяг. Номер на рукаві.

Замерзли ноги у мештах, а загалом то. замерз і весь світ.

А там, ніби на льдині: комісари в червоних фуражках,

Ведуть по холоду пішки, зеків у каталажку,

Закрилася табору брама, прожектори світять з вишки.

Ось, пацифісте, тобі й, Харе Рама, ось тобі й Харе Крішна.

Тримай цю памʼять, відтепер це твій меч.

Заряджай кожен спогад, неначе картеч.

В тому то й річ, що фіналом усіх колотнеч,

Є питання, чи готовий ти не забути, навіть якщо всупереч?

А на іншому півконтиненті, десь у лісах України.

Під шаром землі і снігу, у схронах сидять довкакіни,

Чистять зброю, точать багнети, не вірять у смерть порожню.

І на кожну з поразок своїх, знайдуть перемогу кожну.

Відвага і злість у очах, що зі смертю за руку вітались,

Відблиски не мечах, стукіт в серцях, за спиною Талос.

Вмерти або спинити, на кістках драконячий танець.

Ніколи не забувайте, якою

ціною нам все це дісталось.

Розстріляний прапор, в якому мільйони життів,

Майорить, переживши усіх імператорів і вождів.

Розстріляний прапор, в якому мільйони життів,

Майорить, переживши усіх імператорів і вождів.

Тримай цю памʼять, відтепер це твій меч.

Заряджай кожен спогад, неначе картеч.

В тому то й річ, що фіналом усіх колотнеч,

Є питання, чи готовий ти не забути, навіть якщо всупереч?