В наступній серії

Мені шість, рік тому я переїхав в нову красиву домівку.

Росту в селі, корівка каже Му, ще німця пам'ятає бруківка.

На дорозі квашня чавкотить, мені купили нового велосипеда.

Гоняю гусей на педалях. За півроку крокуватиму до Архимеда.

Чорний кадр. Ми з Льхой мовтузимось в шкільному коридорі.

Блимнув. Відбій. Наводжу шухєр в дитячому таборі.

Крокуємо через став уночі з друзями, пишемо пісні.

Потім 113тий світ. Пропалюю життя та бачу її уві сні.

Любов, зрада, перші сумні втрати.

Агов, шо ж такому Сіндбаду вибити платину завадить?

Чвірк. Шукаю палець в брудному цеху завода.

Не знайшов. Джурчить водоспад. Вона каже: Згода!

Величезний гриб жевріє на обрії. Памаранчеве небо.

Радіус зростає. Молекули мрій крізь пекельне жабо.

Востаннє. Ніколи не бачив такої фейерії

Титри. Дивіться в наступній серії...

Але я їбав - позіхаю, жуйка жуйчата!

Але я їбав - жахає реалістичність та!

Але я їбав і в гриву і в хвіст

такий тупий сюжетний твіст.

В чотирнадцятому із-за русні в колисці із донечкою прямуємо в Соло.

Вісім щасливих років, Ромка живий та ще два немовляти в подолі.

Але так боляче бачити, як загвалтована тупим тираном,

Моя рідна Луганщина поступово стає оркостаном.

А 24 лютого повинен був буть найкрутіший день народження евер.

Та схотів за три дні наїстися скажений сусід-людожер.

Вона по дитячі відверто плакала, питалась: "то свято буде чи ні?"

Так важко казати правду вже дорослій восмирічній дівчині.

Гидуючи ватою, майже не переймаюсь втратами.

Їздимо по країні, дивимося як люди жили, хата за хатою.

Русня зичить армагедона, щось там для цього майструює.

Якийсь блогер з Ютубчику каже що вже скоро та ілюструє.

Величезний гриб жевріє на обрії. Памаранчеве небо.

Радіус зростає. Молекули мрій крізь пекельне жабо.

Востаннє. Ніколи не бачив такої фейерії

Титри. Дивіться в наступній серії.

Але я їбав - позіхаю, жуйка жуйчата!

Але я їбав - жахає реалістичність та!

Але я їбав і в гриву і в хвіст

такий тупий сюжетний твіст.