Без тебе

Бережу старі троянди в згадку про час,

Де здавалось на пероні нікого крім нас.

Розплачуся від серця просто на людях,

А ти би пожалів мене, та не чуєш.

Неспокійне місто глушить трохи шум розлуки,

Боже, дай терпіння все це колись забути.

Знаю ти так само до ранку не будеш спати,

Нам би очі в очі стільки всього сказати.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.

Обіймемося думками по смс,

А безсоння допиває вже третій еспресо.

Як два плюс два все просто, але так складно,

Бо поки ми розділені в небі хмарно.

Ти не вір тривозі жодній,

кроку не зроблю в безодню.

Де б не була, ти в моїм серці,

Зі мною, зі мною…

Знаю ти те саме думаєш один ночами,

Кілометри зникнуть на одну мить між нами.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.

Без тебе я, як море без води,

Я сама як після літа осінь.

Як не до тебе, то куди мені йти?

Йшла би і по склу назустріч боса.