Туманом на балконах

Спішу до тебе, та й не застану

Зламані долі край теплих думок пролітають над полем

Ма мати чекає на сина, його вже немає, для мами - це горе

Кожен хоче повернути той час, коли було всім добре

Щоб бачити щасливих людей, щоб бачити мир, щоб бачити море!

Всі всі можуть згадати всілякі дитячі історії

Хтось падав ламав і губився в життєвій гармонії

Але, так ніхто не навчився казати у очі те, що рахує

Він просто в заплакані очі каже неправду, він просто кайфує

Я туман покрила на балконах

Життя лишилось на фото у альбомах

Вона згадала його номер телефону

Плакала-плакала-плакала-плакала знов

Я взяла йо-го стару машину

Щоб згадати запах його тіла

Щоб згадати тільки його голос

Плакала-плакала-плакала-плакала знов

Багато поетів писали вірші про біль та кохання

І кожен і з них відчував туманно-осінні страждання

Чорна палітра застигла в легенях від листопаду болі

Жовто-блакитний палаючий камінь у серці буде світити мов зорі

Сам, на сам, в голові туман.

Ти тут, я там, по різним містам

Я бачу сни, де бігав по полям

Там твоє ім'я я-я-я-я-я

Я сам, на сам, взяв і написав

Що ти, така, були б ще слова

Твої думки, линуть через час

І сміх і біль це вже не для нас

Я туман покрила на балконах

Життя лишилось на фото у альбомах

Вона згадала його номер телефону

Плакала-плакала-плакала-плакала знов

Я взяла йо-го стару машину

Щоб згадати запах його тіла

Щоб згадати тільки його голос

Плакала-плакала-плакала-плакала знов