На станції чекання

В бузкову ніч чекала я тебе,

Щоб ти прийшов із мрії, із чекання.

Прийшов, як сон, як місяць із небес,

Відчувши потайне моє кохання.

Я ще не знала: хто ти? Звідкіля?

Що скажеш для початку, для начала?

Але тебе манила вже земля

До станції, де я тебе чекала.

Не обмини мене, не обмани,

Бо я твоя, я суджена для тебе.

Лиш пригорни, до себе пригорни,

А більш мені нічого і не треба.

Не обмини мене, не обмани,

Бо я твоя - найперша і остання.

Лиш пригорни, до себе пригорни,

При зустрічі на станції чекання.

Усе в житті прозовіше й простіш -

І тут зітхання зовсім недоречні...

Тобі сказала: серце моє втіш -

Й твоя рука лягла мені на плечі.

Забуду я печаль свою і сміх,

Чужі слова, далекі привітання...

Лиш був би ти, який поміж усіх

Знайшов мене на станції чекання.