Серед Скла

Поки на волі, як вітер у полі, навалюю волююм,

Я не міняю колії, стиснувши горло хвойді.

Я знаю життя свого колір, не порпаюсь в попелі,

А моя доля не снилась і френсісу форду копполі.

Кволі в некрополі, знищені капітолії,

Бруд і мотлох заповнюють будні, забруднюють обрії.

Демони крові питають, де всі наші обрані,

Не тямлячи, що всі вони прийдуть за ними сьогодні.

Хоч очі їх мерзотні родичі чорній безодні,

Та це блеф, вони в паніці, адже страшні тільки зовні.

Тож хай зойкне твій страх, покажи, як ти зголоднів,

Хай сміливість, що в цьому зерні, тоб сипле золото в дні,

Щоб пройти швидше душні низи, ночі пригадуй зимні,

Хай мужність бадьорить, бо твій стержень — тож не резинка.

Якщо криза неминуча, твій козир — розум і ризик,

Ну і, звісно, твій минулий досвід — нефрит серед хмизу.

Хвороб не знав, бо не славив природу зла.

Дух незламний, тонни музла,

Весь розклад, що привів до злагоди.

Вірність дорожче слави, братерство міцніш вузла,

Дає вижити серед скла, яке ріже нас, щоб ослабити.

Піски гарячі під ногами, вітер холодний як ніж...

Серце палає, не згасає як невидимий щит…

Через пустелю до світла, що вдалині миготить…

Віра людей давала силу, знову буде мотив…

Усі ці тигри протікають… тільки грім загримить…

Ще буде щастя в нашій долі, затриматись не на мить…

Очі залило, та не бачу, друже, зовсім нічого,

З того, щоб діяло з добром, але це роблять від чого…

В цьому болоті не жити, а себе було віднайти…

І як би не було погано, дістатися до мети…

Хто має тил, не буде змушений один на один…

Тому що клав у своїх рідних вже немало годин…

Я бачу зорі, що покажуть мені знову мій дім…

Де б я не був, я розглядав усе із різних сторін...

Не бачу сенсу брати участь в цій системі торгів…

Віддав би все за те, щоб брат хочаб нормально поїв…

 

Хвороб не знав, бо не славив природу зла.

Дух незламний, тонни музла,

Весь розклад, що привів до злагоди.

Вірність дорожче слави, братерство міцніш вузла,

Дає вижити серед скла, яке ріже нас, щоб ослабити.

Це роз\'їбалово, питань не мало виникати,

Та виникало немало питань, або тут або там.

Мало по малу, та по колу немало обертань,

Було да і було, до поки, тіпок і ті покидьки, поклики.

Долі топить і сам ніяк не второпає, куди саме він топає.

Топ-топ, де клопота ботан, там не пропада братан.

В руки мікрофон — вибухне як пропан бутан.

Пам\'ятай, без добра не проросте бутон, це тонкощі.

Данкішон, голову у капішон, і пішов, та ти шо,

Диви, пишу як навіжений, де б ти ще таке знайшов.

Навіть дивом не доженеш мене, з братами робим шоу,

Це божий задум, вороги позаду, з нами досвід і світлий флоу.

Мене вже навіть не бентежить решта тих в шапіто.

Ми за тобою за добро, тут надовго і вже давно.

В лиху годину в цій сім\'ї як один всі за одного.

Як годинник працюєм разом, не дивно, що в радість разом.

Хвороб не знав, бо не славив природу зла.

Дух незламний, тонни музла,

Весь розклад, що привів до злагоди.

Вірність дорожче слави, братерство міцніш вузла,

Дає вижити серед скла, яке ріже нас, щоб ослабити.