Присвята

У країні загублених віршів,

У альбомах відспіваних нот,

Я так важко звикала до тиші,

Виглядала тебе у вікно …

Я шукала тебе на екранах,

Задивлялась у очі сумні,

Ти для цілого світу розтанув,

Але досі лунаєш в мені!

Ти не покинеш нас ніколи,

Ти-моя радість і сльоза,

Земля збідніла на твій голос,

Та заспівали небеса.

І вперше сад без тебе вродить ,

Намиста яблук і невдач,

Життя з тобою-то мій подих,

Життя без тебе-то мій плач…

Я вже стільки світанків зустріла,

У закоханім нашім краю,

Де лебідка твоя білокрила,

Ділить з нами самотність свою.

Та кохання нікуди не зникне,

І долає любов самоту,

Я без тебе не зможу… не звикну,

Ти це знаєш. А значить ти тут…

Ти не покинеш нас ніколи,

Ти-моя радість і сльоза,

Земля збідніла на твій голос,

Та заспівали небеса.

І вперше сад без тебе вродить ,

Намиста яблук і невдач,

Життя з тобою-то мій подих,

Життя без тебе-то мій плач…