Глава 1

У сиву давнину, у глибині віків, коли наша планета була ще зовсім юною, і дорослі, й діти вірили в казки. Бо ж у казках добро завжди перемагає зло, а в житті... Між країнами тоді точилися люті війни, народи потерпали від тиранів. Де прихилитися нужденному, де шукати порятунку? - питали люди мудреців. Ті наставляли: мусите чекати на народження Спасителя сина Всесвіту: щойно він ступить на землю, з ним прийде світло і морок розвіється.

Та ніхто не знав, у якій родині, в який час і в якому тілі з'явиться Спаситель. Цю тайну берегли хранителі добра. Хто були вони? Одні казали, то звичайні добрі люди, інші янголи з крилами До кінця днів своїх вони ладні були чекати на зірку ясну владарку небес, котра мала вказати шлях до таємного місця народження Спасителя. Минали дні, роки, віки...

Небо і Земля нині торжествують

Ангели і люди весело празнують!

Небо і Земля, Небо і Земля нині торжествують,

Ангели і люди, Ангели і люди весело празнують,

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

Чудо, чудо! - повідають.

Во Віфлеємі, во Віфлеємі весела новина:

Пречиста Діва, Пречиста Діва породила Сина.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

Чудо, чудо! - повідають.

Ангели служать, Ангели служать своєму Королю

І во вертепі, і во вертепі творять Його волю.

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

Чудо, чудо! - повідають.

Небо і Земля, Небо і Земля нині торжествують,

Ангели і люди, Ангели і люди весело празднують

Христос родився, Бог воплотився,

Ангели співають, царіє вітають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

Чудо, чудо! - повідають.

 Люди чекали, сподівалися, мріяли. Та поступово зневірювалися, добрі казки почали здаватися їм вигадками, дитячими забавками, усе частіше люди повторювали, що життя не казка і світ довкола і людські обличчя тьмяніли, ставали все похмурішими.