Долею змушені

Скільки раз зима починалась з нуля з нами

Гірко так притулившись до твого плеча

Скільки раз я закохувалась в тебе заново

Ти ж любив один раз і ніби не помічав

Помилками мої зірки опадають

Я ж не хотіла так, та що ж це з нами таке

Хай ворожка ворожить що щастя немає

Знаю, що наша любов подолає усе

Скільки раз ми блукали між сотен облич

Вдивляючись намагались своє знайти

Ось ми стоїм з тобою один на один

Долею змушені, на білому світі одні.