вже не той

з кожною хвилею все більше змиває

все, що колись ми будували

гублячи десь поміж містами

спогади, мрії, дружбу, кохання

я вже не той, ким був ще вчора

без перебільшень

навколо все інше

від звуку сповіщень

що б'ють наче цвях

до сприйняття тиші

цей світ нас залишив

наставивши тріщин

у наших серцях

я вже не той, ким був ще вчора

але й не справдив уявлень про завтра

замість натхнення мене жене втома

що заважає усе це писати

знаєш, як це буває

бачити в дзеркалі іншу людину

минуле й майбутнє, їх більше немає

але ми застрягли десь поміж ними

я не знаю

що буде завтра

і чи буде завтра

і скільки азарту

потрібно дістати

і втома зі старту

в очах і устах і

з ким ти і як ти

я танцую, наче в останнє

наче це зі всіх перший є танець

ти ігориш мене три дні поспіль

і я знову лежу на підлозі

всюди марево, хижі тумани

все чекають мене, все ховають

в небі спалахи і тільки звуки

все нагадують, що почав лютий

я намагався доторкнутись до неба

та в темноті я бачу лиш себе

і так багато стає зрозумілим

коли навколо тебе лиш стіни

я не знаю

що буде завтра

і чи буде завтра

і скільки азарту

потрібно дістати

і втома зі старту

в очах і устах і

з ким ти і як ти