Довіряла

1-й куплет:

Я ходжу вулицями міста без корисно.

Навкруги багато люду, на душі так пусто...

Хто вони мені, хто я їм? Коли б усе знати.

Кожна мить, і кожен крок, чиїсь світанки, закати...

І співала, і кричала: "Годі душу рвати!"

Ой, ви думки, що не можна людям довіряти.

Як вони мені, чому так? Наче злая зграя.

Кожну мить, і кожне слово пам'ять повертає...

                         

                        Приспів:

А я літала, і не знала, що життя така складна вистава.

Довіряла-а, я людям довіряла-ла, наївна мала!

А я літала, і не знала, що люди бувають лукаві.

А я довіряла... Довіряла-ла.

                       

                      2-й куплет:

Треба рухати вперед, досить душу рвати!

Нам життя дає уроки, мусимо вивчати.

Хто вони мені, хто я їм, я вже добре знаю.

І слова що рвуться з вуст, я не відпускаю...

І ходжу тепер я вулицями міста, мені смішно!

На душі усе ж так тісно, але знаю дійсно.

Що я рухаю вперед, хоч і не без болю.

І нехай маленьке серце, дружить з головою...

                        Приспів:

Бо я літала, і не знала, що життя така складна вистава.

Довіряла-а, я людям довіряла, наївна мала!

А я літала, і не знала. Що люди бувають лукаві.

А я довіряла... Довіряла-ла.

Уууу

Ууу-а

                        Приспів:

А я літала, і не знала, що життя така складна вистава.

Довіряла-а, я людям довіряла, наївна мала!

А я літала, і не знала, що люди бувають лукаві.

А я довіряла, довіряла-ла.

А я довіряла...