Березень 22-го... (feat. Kolos)

Березень 22-го, котрий ніхто не помітив,

Прошмигнув повз блокпост, обікрадений, сумний,

Втираючи кров зі сльозами, мама говорить: діти,

Тата більше немає, тато не повернувся з війни

І життя колишнього немає, його розвезли, рознЕсли,

Черевики чужинські розтоптали пролісків першоцвіт,

Можливо в квітні, коли природа остаточно воскресне,

Й земля від плоті мертвої здується як в худоби живіт,

Ми повернемося сюди, якщо буде куди вертатись,

В країну псів здичавілих, викорчуваних всмерть садків,

Втираючи сльози, мама просить: діти, не забувайтесь

Про тата вбитого, не забувайте про ворогів

Бо в пам’яті вашій наша непереможність,

Наша вистраждана століттями віра в своє,

Втираючи кров зі сльозами, мама дітям говорить:

Ми були, ми будем, ми є