Це місто як вирок... (feat. Kolos)

Це місто як вирок, ця вулиця як лотерея,

Ненавидиш, любиш, клянеш, викорчовуєш жаль,

Шепочуть обтяті снарядами в парку алеї,

З обпалених вікон сочиться глибока печаль,

І гнів духмяніє в містерії світогоріння,

Тужиш отупіло за світлом тамтого життя,

Тривога, підвал, переправа, стовпотворіння,

Сусіди назавжди лишились в пітьмі укриття

За рогом колись була школа, перші цілунки,

І той, кому ніжно здалася, поїхав на схід,

Тяглися вервечкою люди під кулями, клунки

Змішались з дітьми, березневий кришився лід,

Й заснув на плечі ухопившись за шию янгол,

У бога для нас не зосталось неявлених див,

Танки за містом, тріпоче зрешечений прапор,

Як звати героя, котрий мене тілом закрив?..

А ввечері місто моє понад міру красиве,

І хочеться пальцем проткнути небесну гладінь,

Відкласти на потім важливе усе й неважливе,

Пускаючи колом цю терпку, солодку теплінь,

Збуваючи час безневинно, щоб якось потому,

На вулицях інших, в обіймах безрадісних міст,

Єдине, чого б нам кортіло - вернутись додому,

Ковтаючи сором, ковтаючи тиху злість