На серці рани

Сіли в купеху топимо двісті,

Сотка у баці, ми вже на місці,

Вулиця знає наші заміси,

Їм не під силу, сюди поліс/police ти.

Вони всі базарять за житуху кліше,

Коли за спиною грузить пахановий бюджет,

Може самі ще добилися усього невже,

Та ми ставимо під сумніви, все що дешеве.

Першочергово дешеві понти,

Бо вони усі приводять ви забули куди,

Так багато всі базарять, та по суті вам не скажуть аж нічого

це німе кіно у мене ніби перші ряди.

Знаю шо вони замітають сліди,

Не пильнують мітли, бо не знають біди,

Але знаю коли вони ставлять all in,

Це всього лише блеф, шо іде до пори.

Знаю що вони лишають вам на серці рани,

Та я не звик зрікатись того чого вчила мама,

Я не можу бути вірним - тому що не вірю,

Навіть якщо залишусь до кінця життя з цією біллю.

Хочеш у лоб, скажу тобі ті правдиві слова,

Сприйми як урок, як в тебе забрати усе то залишаться тікі діла,

А що буде потім, коли залипнеш в болоті, коли потонеш у своїй блювоті, якщо буде соромно, нашо так жити, ще й по своїй згоді.

У школі вулиць не здав ти тесту,

Ти здав лиш пациків для протесту,

Від сірих буднів, і чорних нарній,

Ти ставив на червоне по схемі давній.

Треба нагадати ставка не зіграла,

Долю успіху миттєво заміняє драма,

І залишиться тобі лише душевна травма,

Вже не вибратись ніколи із цього капкана.

Тому скоро рухнуть стіни Бабелана,

Потім вилізуть скелети з кожного підвалу,

Так буває що життя тебе ламає вправно,

Та нема впливу на тих, хто загубив все рано.

Мені немає що втрачати друже,

Тому я давно уже не парюсь дуже,

Знаю кожен з вас тута матьорий дужий,

Але правила одні на всіх їх не порушиш.

Знаю що вони лишають вам на серці рани,

Та я не звик зрікатись того чого вчила мама,

Я не можу бути вірним - тому що не вірю,

Навіть якщо залишусь до кінця життя з цією біллю.