З останніх сил

Опускається ніч, прокидається звір.

Він заходить до всіх без запрошення у двір.

Накриває хаос, заважаючи сну,

Вимальовуєш "sos" по спітнілому склу.

А завтра буде краще,

Всі ми просто люди.

Падаємо, та встаємо, щоб знову йти.

З кожним кроком важче,

Проте ближче буде

Світ, який ми прагнемо з останніх сил знайти.

Там, в пітьмі за вікном, нишпорять хижаки,

Горло здавлює ком, аж тьмяніють зірки.

Разом з блиском очей і здається, К.О!

Йдеш по колу ночей, коли ж буде все ок!?

А завтра буде краще,

Ми всього лиш люди.

Падаємо, та встаємо, щоб знову йти.

З кожним кроком вище,

Проте буде ближче

Світ, який ми прагнемо з останніх сил знайти.

Справа тут не в тобі, і не в тому, що ти

Не такий, як усі, та безумство коли

Ти сприймаєш цей світ наче стрічку новин,

Коли здатен створити всесвіт з власних картин

Вже завтра!

Завтра буде краще,

Всі ми просто люди.

Падаємо, та встаємо, щоб знову йти.

З кожним кроком важче,

Проте ближче буде

Світ, який ми прагнемо з останніх сил знайти.

Завтра буде краще,

Всі ми просто люди.

Падаємо, та встаємо, щоб знову йти.

З кожним кроком важче,

Проте ближче буде

Світ, який ми прагнемо з останніх сил знайти.