Монолог

Монолог

Ай вдихай видихай

Добро радість сум та печаль

Все бачив вулиць цей асфальт

Набувай даруй пробачай

Моє життя реп, реп у житті

Літаю думками, на Авеля Каїн точить ножі

У пошуках причин, ученого не вчи

Ліниво наче кіт нікуди не спіши

Думками накрошу як і крошив

Кому потрібні вірші, планами Бога смішив

Ми в акваріумі. На мені шрами і рубці

Співали мені пісні... вулиці і горобці

Люблю я вулиці ось ці

В мені народжувались і помирали митці

Я малюю картину довжиною в життя

Місцями фарба потекла, місцями без барв

Йшов йшов упав , Бо хто не падав не літав

Тут добра мого гектар, шо посіяв назбирав

Знав знав і проєбав, в грудях сердце бам бам

Мої справи не фонтан, але добра всім побажав

широка моя душа, важай своїх бажань

Прикрашає тіло шрам, бо душа то є мій храм

В кишенях дзюри залатав, свою обняв

Добро віддав.. попетляв бо купа справ

На понт не брав а як брав то віддавав

Заливав фундамент при потребі мости ламав

Як питав то чув, лінію свою гнув

Життя топчу, живу і вчусь, над нами бог піднами світ, не прогнусь

Себе не бачиш зі сторони, гризем як дерево бобри

Видовбую мов дятел ліхтаря стовпи

Не вірь не бійся не проси

Подаруй пробач але зароби

Ай вдихай видихай

Добро радість сум та печаль

Все бачив вулиць цей асфальт

Набувай даруй пробачай