Китобої

Радість це те що дається з боєм

Ні краплі смутку ні краплі сумніву

І я колись стану простим китобоєм

і запишусь на норвезьку посудину

І я колись знатиму корабельні секрети

 матиму жили від праці здуті

Для мене горітимуть червоні комети

в зеленого неба в'язкому мазуті

Впливши колись у хвилі безкраї

в сірому светрі грубої в'язки

я гнатиму втомлені китові зграї

від пляжів Японії до Аляски

І чорні кити рвучись на свободу

не вірячи що їх можна дістати

падатимуть із небес у воду

наче підбиті аеростати

Колись це завершиться п'яним застіллям

А поки я сплю на залізній шконці

і гріюсь вночі у вагонах з вугіллям

і граю в трамваях на губній гармоніці

І життя моє котиться ніби колесо

не маючи жодного інтересу

солодкими яблуками по укосу

теплими хвилями на Одесу