Присвята матері

Йду до храму молитися, мамо, за тебе,

відлетіла душа, а ти в серці жива.

Моя пісня, мій янголе, лине у небо,

а любов в кожнім слові і щира й свята.

Я до Господа Бога в молитві благаю,

у риданні гіркому схилюсь до хреста.

Ти пробач мені, мамо, за що і не знаю,

може, щось не сказала, а щось не змогла.

Ой погасла ясна зоре,

Боже, Боже, яке горе,

гірка втрата серце крає –

серед нас тебе немає.

Навесні вишневим цвітом,

теплим дощиком і вітром,

білим птахом, ясним сонцем

ти поглянь в моє віконце.

Мати Божа, у тебе прощення благаю,

хай до раю безвинна душа відліта,

там до вічності в мирі і спокої буде,

і для Господа Бога пісень заспіва.

І добром засівати мене вчила мама,

щоби нива життя була щедра й рясна,

віру в Бога, молитву мені залишила,

найдорожче у спадок, що є віддала.