Південь

Темно, але мені шлях освітить мій смолоскип

Я сміло скину окуляри, в яких світ плаский

Баласти скинув, адже вони гнули спину

Наполегливо світло нестиму, і ніхто не спинить мене Я не покину рости, і прости мені Боже, за слабкість волі

Віддаю свої медалі долі, буду й надалі в собі нищити недоліки

Щоб квітнули магнолії, я міг рухатися далі

Лінії долонi, розповідають не все

Перед зльотом в небеса практично завжди відчутно трясе

Натиснув reset, мені на себе не все одно

Пірнав на саме дно, приз за це отримав на десерт

Істину несе моє серце сина

Хай трясеться сцена, мене пре це сильно

Це суцільно, навіть сенсаційно сенситивно

І якщо навколо нас знову все димно, це не дивно

Знову напалив, навалив, і поплив на південь

Я чую, як кукарікає півень

Можу валити тобі репчину вночі

Але якщо ти сильно просиш

Ми будем валити вдень

Бо знову напалив, навалив, i поплив на південь

Я чую, як кукарікає півень

Можемо валити тобі репчину вночі

Але якщо ти сильно просиш...

Так я став цинічним, мені крити це нічим

Це може змусити тебе почуватись пригніченим

Я не відчував відчаю, навіть коли покараний був

I духовно понівечений

Я в себе всотував, цей бруд, я вічно мічений

Вічно досвідчений твій друг,

В секунди лічені, відрубував весь цей металобрухт

Хоч як він був би намагнічений

Дивні години, димні будівлі будні дивної людини

І тих, хто подібні їй, минулі дні давно відіграні

Хтось планує жити вічно, а хтось радіє в труні

Знову спалахують вогні, в моїй глибині

А я подумаю, чого б і ні, приймаючи рішення

Дочекавшись поліпшення

Знову напалив, навалив, і поплив на південь

Я чую, як кукарікає півень

Можу валити тобі репчину вночі

Але якщо ти сильно просиш

Ми будем валити вдень

Бо знову напалив, навалив, i поплив на південь

Я чую, як кукарікає півень

Можемо валити тобі репчину вночі

Але якщо ти сильно просиш...